Мені шепоче вітер у вікно,
що я повинна вийти на подвір'я..
Що я повинна вже була давно
Торкнутися казкового сузір'я.
Чому лежу я, дивлячись на стелю,
Чому я в голові дивлюсь кіно?
Чому я підіймаюсь знов на скелю,
Що починається там де моє вікно..
Чи хто на мене мару насилає,
Чи то мені у сон давно пора,
Чи це тому що вітер завиває,
Читаючи кіно мого вікна...
В якому світять теплі, милі зорі,
В якому місяць посміхається згори,
В якому міражі живуть казкові,
що розгорнули скрізь свої шатри...