Я милуюся, я тихо тішусь
І вдивляюся в очі — зірки,
Серед степу стелилася тиша,
У ставу потопали хмарки.
Я вбираю в себе всесвіт мрії,
Що мені, як не його бажать?!
Бо на жаль, не багато я вмію,
Тільки думки на рими складать.
Їх зростаю, стелю пелюстками,
Наче мальви чи білий бузок.
Уквітчаю, словами, осяю,
Замилуюсь на дивний танок.
Хто вони, як не втіха від болю?!
Порятунок від суму та чвар,
Я втішаюсь коли серед поля
Розстелю килимами свій дар.