Божевільна сила долі.
Вона йде, лишає волю.
Вона теж тікає з горя.
Божевільна наша доля!
Кличе мати свого сина.
Клич блукає по долинах,
Серед гір, і біля Криму.
Клич чекає на дитину.
Мати плаче в безнадії.
Допоможе тільки доля,
Від якої завжди горе.
І чому воно так вийшло?
І чому пішов із дому?
Все було. Не ображали...
Тільки доля має плани,
Від яких вже не таланить,
Тим, хто втративши надію -
Не поверне, і загине...
Божевільна в нього доля!
Не побачить мати сина.
Не візьме із нього слово.
Ось воно - життя в родині,
Де не маж Батьківщини!