Со мной, мой ласковый, мечтаешь быть, как прежде.
Воркуем голубями, нежимся, а после
внезапно исчезаю в небесах безбрежья
воздушным шариком и мимолетной гостьей.
А ты согласен на прервавшейся сонате
искать рахманные в тревожном взгляде звуки?
И эхо безнадежности в сердечном чате,
заранее предчувствуя грозу разлуки.
Переводить часов стремительное жало
назад, вперед, назад, раскачивая вечность.
Расспрашивать кукушку, сколько нам осталось,
дыханием делиться, кутать плечи в нежность.
Мириться с хрупкостью туманных отношений,
и не смотря на горести противоречий,
не раниться шипами. Поцелуй сирени
срывать, и зажигать пленительные свечи.
Греть счастьем призрачным ладони над камином.
Цвести воспоминанием весенных сакур.
И души взвешивать на совесть непременно.
Ты очень, милый, хочешь этого? Однако
мы не станцуем вальс под звуки Мендельсона.
Не принесет плоды дурманящее зелье.
За девственным цветком - таится беладонна.
На произвол судьбы не бросишь наважденье.
автопереклад
Зі мною і без мене
З тобою, лагідний, незвіданий, я поруч,
воркуєм голубами, тішимось, а згодом -
зникаю в небесах, залишивши покору,
повітряними кульками. Ти, сонце, згоден
так нескінченно на завершеній сонаті
шукати в погляді моїм рахманні звуки,
відлуння безнадійності у серця чаті?
Заздалегідь передчуваючи розлуки,
і переводити годинникові стрілки
назад, вперед, назад, розхитуючи вічність?
Питати у зозулі залишилось скільки?
Ділитись диханням, пірнаючи у ніжність,
миритися з негодою мутних стосунків?
І незважаючи на колючки одвічні,
шипшиново-терпкі зривати поцілунки?
Гасити полум'я, запалювати свічі,
примарним щастям гріти руки у каміна,
ятрити на світанку спогади гарячі,
і зважувати душі на вагах сумління?
Того ти дуже хочеш, мій п'янкий? Одначе...
Чи закружляємо у вальсі Мендельсона,
чи принесуть солодкий плід дурманні віти?
Цнотливі пелюстки, а беладонна - чорна.
Приручене не кинеш на поталу світу!