Игорь Ярин
Настала ніч. Яка ж то ніч без сну!
І Місяць знов між хмарами спливає.
На одиноку пОночі сосну
сідає зірка.
Десь за небокраєм
багряне полум"я обійняло весь світ
і зорі пробиваються крізь листя...
В ту навіжену квітнучу весну
я йшов до тебе з зоряним намистом.
Було давно. Чи й бУло взагалі?
Ті спогади, напевно, ненавмисні.
Я дякую весняній тій імлі...
Та все проходить на святій землі.
І десь поділось зоря
(Мой перевод на русский)
ЗОРЯНОЕ МОНИСТО
Какая ночь! Теперь я не засну...
Вот месяц вновь меж тучек выплывает.
В ночИ на одинокую сосну
Садится зоренька... И небо краем,
Багряным пламенем охватит мир.
Пробились зори яркие сквозь листья...
В кипучую цветущую весну
Я нёс тебе зоряное монисто.
Давно ль то было, было ль вообще!
Воспоминанья, или всё мне снится?
Но благодарен я весенней мгле.
Всё-всё проходит на святой Земле...
Куда ты делось, звёздное монисто?