*** (Иван Бунин, http://www.stihi-rus.ru/love/45.htm)
Мы рядом шли, но на меня
Уже взглянуть ты не решалась,
И в ветре мартовского дня
Пустая наша речь терялась.
Белели стужей облака
Сквозь сад, где падали капели,
Бледна была твоя щека,
И, как цветы, глаза синели.
Уже полураскрытых уст
Я избегал касаться взглядом,
Но был еще блаженно пуст
Тот дивный мир, где шли мы рядом.
* * * (вільний переклад П.Голубкова)
Ми поруч йшли, але вона
На мене вже і не дивилася,
І в березневім вітрі дня
Порожня бесіда губилася.
Біліли холодом хмарки
Крізь сад, капелі де жевріли,
Поруч була бліда щока,
І очі квітами синіли.
Хоч вуст, напіврозкритих вже,
Я не торкався і очима,
Порожнім був блаженно ще
Той дивний світ, де поруч йшли ми.