Готуєш , Любий, клітку золоту,
А я ж у ній свої зламаю крила.
Невже для мене в хугу квіткову
Ти не розправиш здійняті вітрила?
Любові дай цілющої води.
Ти бачиш, як болить заспрагле серце.
В мої обійми линеш назавжди.
Нехай струмить цілющеє джерельце!
З усіх чеснот твоїх лише любов
Палає так, як вранішня заграва.
З тобою поряд – воскресаю знов.
Лише облиш ту гордість величаву.
Молю за тебе Господа Отця,
Щоб дав тобі ще сили для польоту.
Не питиму води з твого лиця –
В душі знайшла я більшої чесноти.