ЗаЗЕмлені.
Наш вибір – стояти в рядах до смерті…
А далі, - кому як випаде впасти.
Ми – вільні, хоробрі … та, деколи, - вперті…
І карти, наші, лиш української масті.
Ми обирали: в окопах, де ворога миші,
Згризали, до крові, копит молоду ще шкіру…
Нас вибивали, під залпи, до повної тиші…
Матусі молились Богу й просили миру!
Обравши найменше зло… чи краще стало?
Майбутнє уже давно з «Небесною сотнею»!
Весь світ, закривши очі й смакуючи сало,
Облизує кров… хизуючись своєю волею…
ЗаЗемлені і ті, що ще до цього готуються…
Запитують життям в життя: « …ще скільки чекати?»
Та жарти шалено в колоді тасуються,
Від цього ще більш молодшою сивіє чиясь мати.
Наш вибір – стояти в рядках до смерті!
Ми літери правди. Ми, деколи, - марево…
Читаючих очей – не бачимо… - тому й відверті
Нас не заземлять, - бо літаємо аж за хмарами!
Поет ХХ сторіччя. с. Торгановичі, 22 квітня 2019 року
Присвячується тим, хто загине за Україну, під час каденції очільника «ЗЕкоманди».