Блукаю, загубилася в собі...
Життя блукаю.
Хтось посміхнувсь, хтось ремствує в юрбі,-
ледь помічаю...
Так намагалась стежку віднайти -
вже доста болю...
Немаю сил утримувать світи,
щоб буть з тобою...
А відпустити не навчусь ніяк -
така нездара...
Якби якись малий, та вірний знак:
то дар чи кара -
отак блукать і глузд не розгубить,
плачЕм вмиватись...
О, Боже, научи мене любить
і відпускати.