Можна, я ще поплачу?
Сліз - на ріку стрімку...
Щирість його дитячу,
витримку надлюдську,
Янгольський усміх тихий,
щебіт - пташиний спів...
Серце відчуло лихо,-
розум прийнять не хтів.
Вів кожен крок до згуби,
ліки, мов яд, були...
Милий синочку, любий,-
більш тобі не болить...
Смерть свою знає справу,
тушить життя свічу...
Кола в очах кроваві,
сльози вогнем печуть.
Бог не питає згоди,-
Янгола забира!
Жертва береться з роду -
ліпшому йти пора...
Нового не відкрию -
крила і німб при нім...
Боже, чому ж я вию
за янголям своїм?!