Гляділа у дзеркало з білими хмарами,
Здіймала руками із дна круговерть,
Вдивлялась ворожка з надією, чарами,
Щоб милого десь не торкнулася смерть.
Чи зілля варила гойдаючи темряву
Від серця теплом відганяючи лють,
А свічки все танули, пливли по дереву,
Співала вона ...тихо, йому не чуть.
І листя стелилося довгими косами,
Верба нахилилась до нього приспать,
Будила дівчина ранковими росами
Та сонцем весняним у хати стрічать.
Спіши ж, повертайся погожою дниною
Долоні гарячі, де й ділась журба,
Стоїть, зустріча під рясною калиною
З дівчиною доля, за плечі трима.