горячей солью будто выполоскан рот
волнуются луга в озоне лета
день растворяет в синеве высот
простое солнце
злое
как ракета
а вот ракета
чёрным солнцем
силой стали
разорванной
летит чтобы ударить
и будто где-то там вдали колокола
и что-то вроде бы шуршит как колос
память
а некогда уже никак и не поправить
и что должна быть та она уже была
история про мир где жил ты
парень
но вот война
и лето как стена
переспів 08.05
гаряче
сіллю
спраглий рот пече
зелені хвилі щирим ланом хлібу
i сонце понад друговим плечем
просте і зле й безжальне наче
вибух
- а то війна
i сонце мов стіна
а ось і вибух
чорне сонце
сиза сталь
летюча
вдарити
розірвана
на шмаття...
і далі в тиші лишень дзвонів дальній жаль
що нікому тепер вже й пригадать те:
- що то війна
що пам`ять мов стіна -
про мирний світ
де ти отой
юнак...
війна війна
і її істина