Не вимовляй Моє Ймення всує!
Люто, як в дошку цвях!
Янгол, дізнайся чого гвалтує
жінка скаженна ця?
Може про заповіді не віда?
Твердо їй нагадай!
Хто не полюбить муки і біди,
той не потрапить в Рай!
Божі накази - скелі гранітні,
Янгол злітав за мить:
- Жінка самітня, хвора, бездітна,
вмерти би їй, - не жить...
Всіх схоронила, нема нікого,
очі - безодні дно,
плаче і просить у доброго Бога
бідна, лише одно:
щоб її хлопчика, що поховала,
(виє,аж непуть бере!)
інколи хоч би в ві сні обнімала,
більшого і не тре.
- Так має буть!- от і все, що мовив,-
Хрест не бува легким...
Хай доведе, що вона готова
з хлопчиком буть своїм!