У Буді холод, у Пешті – мряка,
Ще й сірий ворон у небі кряка,
І срібний ангел всю ніч проплакав,
А я іду одна по місту,
Несу в руці шматочок тіста,
Що дав Господь зліпити щастя.
Зліплю я серце в солодкій пастці.
Не маю форми, не знаю масті,
І я іду назустріч вітру,
Нехай він дасть мені палітру.
Я розфарбую в долонях тісто
В ванільний колір, щоб можна з`їсти.
28.11.2014 р.
* * *