Анатомія людської думки -
Ні на що не схожа внутрішня пітьма,
Монолог, що утотожнює стосунки.
З собою, з вулицями, зі світом.
Діалог,напроти, має на меті людські серця.
Думкою всепоглинаючою патрає розум,
Намагаюсь віднайти безодні суть.
Коханий власному життю не пише прози,
Він є строка. Він є вершина.
Він-шлях освячений і дикий путь.
Анатомія думки його не бажає кращого,
Не гріє у грудях ідеалу мотив.
Багряною фарбою долоні вимащує,
Аби на засніжених скелях велетенських гір
Залишити здогадки, підписані рукою,
за небо не важчою:
"Анатомія думки- це склад не існуючих мір".