Автор: Миклош Форма, Украина
Перевод с украинского языка Инессы Соколовой
*
Есть ли право на слезы? То право никто не отнимет.
Сокровенные слёзы… Со мною они навсегда.
Слезы – даже дороже, чем самые лучшие рифмы,
слёзы – лучше стихов, но всех ближе лишь ты – не слова.
Только ты, знаю я, мне простишь мои тихие слёзы.
Ты имеешь возможность их слышать и видеть в ночи.
Безгранично доверие женское, словно при грозах.
Видя слёзы мои, твоё женское сердце кричит.
Мы с тобою в любви, кроме слёз, удивительно схожи,
ты прощаешь любя, принимая слезу не чужой…
Они могут пропасть и не к месту, когда что тревожит,
и тогда ты прощаешь меня, понимая душой.
-
Оригинал
http://stihi.ru/2019/04/27/8375 – на странице автора
*
Маю право на сльози – це право ніхто не відніме.
Сльози – те, найінтимніше, те, що моє – назавжди.
Сльози – ближче, дорожче, ніж, навіть, найкращії рими
і найкращі із віршів... А ближче од сліз – тільки ти...
Тільки ти – пробачаєш мені мої тихії сльози.
Тільки ти їх і чуєш, і бачиш. Удень і вночі.
Це жіноча довіра безмежна: довірити грози –
так, довірити сльози, як серце жіноче кричить...
Ми в любові з тобою, крім сліз, дивовижно подібні,
ти прощаєш: для тебе й жіноча сльоза – не чужа...
Часом сльози зникають – у мить, коли дуже потрібні,
і тоді ти прощаєш мені, що ридає душа...