Не люби, що українка,
Бо не гiрша i мордвинка.
Не люби за вишиванку,
Бо така ж є в росiянки.
Не люби мене за вроду,
Бо то є дарунок Роду.
Мов на свiтi є багацько-
Мову ж дав менi мiй батько.
Чи то бiдна, чи багата
Не люби, коли пихата.
Коли заздрiсно-завидна,
Знай, душа моя огидна.
Коли душу знати хочеш,
Глянь в мої глибокi очi.
Коли я мiж рiвних рiвна
Всiх народiв України,
Коли я скажу , що спину
Досить гнути на чужинi,
Досить з братом воювати,
Не ламай чужої хати,
Хай живе собi як хоче…
Коли глянеш в мої очi,
Там- любов и рiвновага,
До усiх людей повага,
То веди мене до шлюбу,
Коли я такою люба.
Стане все тобi чудовим:
Моя врода, моя мова.
Ось така тобi я гiдна,
Сравжня доня України.