Бачу свій берег .
Лягає у прірву життя.
Бо смуток на серці.
Тягар, мов провина.
Тяжка, знедолена доля.
Яку має назву судьба.
Знову заплакані очі.
Тяжкий день настає.
Спогади линуть до серця.
Своє серце краю завжди.
Та може, моя то провина.
Тебе від мене забрала земля.
Все краще, що мала.
Та тільки, спогад .
Зостався в душі.
То хвиля скорботи.
Душу полонить.
Нестримуючі сльози.
Потоком летять.
Життя моє прірва.
Спиняє, спиняє.
Та спокій мені не дає.
Спиняється серце від жалю.
Стискає груди той біль.
Де взяти мені допомогу?
Та тільки на Бога.
Надія одна.
Життя, ще триває.
Та смутком лягає.
Друзі , мої, допоможіть!