<Людмила Плєвако>
1. Поглянув на небо.
Замріявся знову.
Думки всі про тебе,
Моя чорноброва.
Думки всі про тебе
Щодня і щоночі.
Забутися б треба,
Та серце не хоче.
Приспів:
Полонила твоя врода.
Кожен погляд – насолода,
І жадана зустріч кожна.
Зіронько, хіба ж так можна?
Чи ти знаєш, моя мила,
Як мене ти полонила?
Ти для мене незрівнянна,
Бо моя, моя кохана.
2.
У цілому світі,
Від краю до краю,
Дівчат – наче квітів,
Та тільки я знаю:
Милішої тебе
Для мене немає.
З тобою до неба
І вище злітаю.
Приспів:
Полонила твоя врода.
Кожен погляд – насолода,
І жадана зустріч кожна.
Зіронько, хіба ж так можна?
Чи ти знаєш, моя мила,
Як мене ти полонила?
Ти для мене незрівнянна,
Бо моя, моя кохана.