Придивишся... і день неначе сон
занурює у дощ своє обличчя,
і оживає дивне потойбіччя -
краплин метаморфози за вікном...
А я долоні вітрові ловлю,
неначе поспішаючи до літа...
де квіти під дощем будуть тремтіти,
як я колись од слів твоїх: "Люблю..."
Дождливое
Присмотришься... и день как будто сон
погружает в дождь своё лицо,
и оживает удивительное потустороннее -
каплей метаморфозы за окном...
А я ладони ветра ловлю,
будто спешу к лету,
где цветы под дождём будут дрожать,
как я когда-то от твоих слов: Люблю...