Спи, матусю, баю-бай, богові на втіху,
ллється дощ аж через край на чужу вже стріху,
вітер виє у дворі, порожньо без серця,
як тобі, матусю, там, у раю, живеться?
Спи спокійно, баю-бай, дощ гріхи всі змиє,
а земля периною тебе ніжно вкриє,
грітиме в хурделицю, в спеку заховає,
замість нас, земля тебе, міцно обіймає.
Спи, матусю, бог простив, що було прощати,
не прийду я на поріг вже чужої хати,
не шукатиму слідів, заросли травою,
тільки іноді у снах говорю з тобою.
Спи, матусю, вічним сном, на долонях в бога,
залишила смерть позаду всі твої тривоги.
Спи, матусю, баю-бай, богові на втіху,
за життя відміряв бог тобі торбу лиха,
та чомусь пошкодував щастя і достатку,
стільки дав, що й на спідниці не поставиш латку!
Спи, матусю, баю-бай, спочивай із миром,
ти дивилася на світ прямодушно й щиро,
хтось судив, а хтось жалів, хтось тебе і гудив,
пробачала ти усім - вони ж просто люди.
Спи спокійно, баю-бай, земля колисає,
колискову для матусі вітер заспіває.
03.05.2019