ми не ходили з тобою
в недобудови
і не звались ніколи
"просто знайомі"
не зустрічали разом
ранок з грозою
не проводжали одне одного
в дальню дорогу
не цурались думок
не питали в Гугла
не лишали купу слів
та й не вимовляли буков
не ховались від подій
не будували свій масив
ми не зходили з осі
й не лишали свій посил
не телефонували ніколи
одне одному серед ночі
не порівнювали з безоднею
твої/мої очі
не кричали на прощання
не йшли геть мовчки
не зводили кілометри
відстаней до точки
не жалілись ніколи
на втому та болі
не мовчали через втрату
душевного спокою
не з'ясовували стосунки
не хворіли нудьгою
не розчинялись у характерах
кіногероїв
не дарували ні книжок,
ні теплих обіймів
не малювали після знаку
"додати" дорівнює
не стріляли
й не були мішенню хоч інколи
не захищались від потоку
займенників, вигуків
не писали листівки,
не згадували минуле
не зізнавались в почуттях
у рядках не тонули
не проходили поруч
алеями гулу
та, власне, з тобою
нас ніколи не було.