Я – Гефсіманський Сад…
І бачу, й чую, й знаю…
Потік чеснот і вад
Крізь себе пропускаю…
Приймаю все, як є…
Дарую те, що маю…
Небесне і Земне
В мовчання заплітаю…
Я – Гефсіманський Сад…
Я – мить і вічність Світу…
І Світло, і пітьма –
Моє Свідоме… Діти –
Події і слова,
Невпевненість і сила,
Смертельна німота,
І диво Воскресіння…
Я – Гефсіманський Сад…
І втрати, і надбання –
Людських доріг жнива…
Крізь зустрічі й прощання –
Холодна пустота,
Глуха гарячковитість,
Любові чистота,
Знеславлена невинність…
Я – Гефсіманський Сад…
Коріння, крони, квіти
Не знають схиблень, зваб,
Та відають – Любити…
Відкриті Небеса…
Земля – Священне лоно…
Є Сонце, Бог, Життя…
Є Шлях Хреста крізь Коло…
29.04.2019