Душа просила прощення гріхів,
Не маючи спокою і спочину,
То хто ж її до цих гріхів довів?
Невже вони збирались без упину?
Душа просила прощення гріхів,
Бо дуже важко їй з гріхами жити.
А кожен без гріхів би жить хотів,
Та як навчитись більше не грішити?
Душа просила прощення гріхів,
Вона одна, а в ній гріхів багато.
Хоч кожен без гріхів би жить волів,
Але гріхів зібралось вже занадто.
Душа просила прощення гріхів,
Вона благала всіх їх відмолити,
Бо кожен гріх, неначе дзвін дзвенів,
А дзвін гріхів нічим не приглушити.
Душа просила прощення гріхів,
З цим тягарем душа немов чорніє.
В гріхах і заздрість, і нестерпний гнів…
Стать чистою – про це вона лиш мріє.
Душа просила прощення гріхів,
Щоби надалі без гріхів їй жити,
Щоб кожен гріх назавжди спопелів,
І щоб в житті вже більше не грішити.
04.05.2019 р.