Я вирішив нарешті одружитись,
Боже мій!
Дружину поспішив шукать.
Знайшов таку, що може лиш приснитись,
Їй років вісімдесят п"ять.
Моя красавка - ласий всім шматочок,
Боже мій!
Тепер сивенька, а була руда.
Їз неї сиплеться пісочок,
А з носа капає вода.
Талан мій - все в житті пізнати,
Боже мій!
Дружина -відьма на мітлі.
А ногу може відчипляти,
Залізную, на костилі.
Над цим сміятись хорошо вам,
Боже мій!
Вам жінка пику лиш наб"є.
Моя ж, як волю дасть ногам,
Одною враз мене уб"є.
Та я піду в залізну лавку,
Боже мій!
Я по металу пилку там куплю.
І, як засне моя красавка,-
Їй ногу пилкою спилю.
О господи, я ноги переплутав!
Боже мій!
І що ж я натворив, скажіть?
Мене, напевне, чорт попутав -
М"ясну відтяв їй ногу вмить.