Половина дороги уже позаду.
Я не можу з тобою, не можу й без тебе, милий.
В моїй пам'яті вічно порти і вокзали,
Я усім їм про тебе розповідала
І від кожного з них я чекала дива:
Що зведе - і зустрінемось, як колись,
Незважаючи на різницю у просторі і у часі.
І я знову тонутиму в холоді твоїх зіниць,
І ти знову не знайдеш для мене слів,
І я знов не наважусь назвати тебе своїм щастям.
Півдороги пoпереду - як доля нас зримує?
Я не хочу без тебе, не можу з тобою зараз!
Ми прибудем на різні вокзали
І підем далі,
Маючи у душі те єдине, про що нам є сенс мовчати.