Потрібна ніжність кожному із нас –
Як кисень, як тепло, вода та їжа.
І доля часто нам дарує шанс,
Як вітерець легкий, духмяний, свіжий.
Ми танемо в обіймах теплих рук.
Забувши час, забувши дні та тижні…
Але існують підступи розлук –
Боги сміються посмішками ближніх,
Шепочуть нам тихесенько «забудь»,
І ми так гiрко знов вчимося плакать.
І обираєм невідому путь,
На серце приторочивши заплату.
Ідем шукать ту ніжність по світах,
Під дощ рясний, який сліди змиває.
І пригортаємось до щастя тільки в снах…
На жаль частенько з нами так буває…