Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная... укр. нар. пiсня-

автор слів Михайло Старицький
(народний варiант)

Ніч яка місячна, зоряна, ясная! Видно, хоч голки збирай!
Вийди, коханая, працею зморена, хоч на хвилиночку в гай.

Сядемо вкупочці тут під калиною – і над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, - срібною хвилею стелеться в полі туман.

Гай чарівний, ніби променем всипаний, чи загадався, чи спить:
Он на стрункій та високій осичині листя пестливо тремтить.

Небо незміряне всипане зорями, - що та за божа краса!
Перлами ясними он під тополями крає краплиста роса.

Ти не лякайся, що ніженьки босії змочиш в холодну росу:
Я тебе, вірная, аж до хатиноньки сам на руках віднесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько, тепло – ні вітру, ні хмар…
Я пригорну тебе до свого серденька, а воно палке, як жар.

Ти не лякайся, що можуть підслухати тиху розмову твою:
Нічка поклала їх, соном окутала, - ані шелесне в гаю.

Сплять вороги твої, знуджені працею, - нас не сполоха їх сміх.
Чи ж нам, окраденим долею нашею, й хвиля кохання – за гріх?

(Травень, 2019р.)


Рецензии
Очень люблю эту песню. Такая красивая!

Елена Сурина Нейва   16.05.2019 00:17     Заявить о нарушении
Спасибо! Приходите. Удачи Вам.

Лариса Геращенко   16.05.2019 10:58   Заявить о нарушении