Мама

Клавдия Дмитрив
Мама…зворушливо і сильно,
І дуже дзвінко  слово це звучить.
Для когось – це є ноша непосильна,
Але життя із нею вже прожить.

Мама…бентежно так   і ніжно.
Не кожному дано це слово чуть.
Хтось каже це свідомо , хтось – побіжно,
Та мама-це святе , і в цьому є вся суть.

Мама…поважно так  і гучно.
Не кожній жінці ймення це дано,
Про це старці казали  дуже влучно,
Й воно є світле , мов  світлеє рядно.

Мама…тривожно й величально,
Й велике щастя мати ймення це.
Звучить воно і голосно й благально.
Це слово , мов живильне  деревце.

Мама…схвильовано і гордо.
Поки є мама -  це слово на устах.
Звучить неперевершено в акордах
І вилітає з уст , неначе птах.

Мама…з повагою й  любов'ю,
Із шаною несем його в серцях.
Із вдячністю це слово завжди мовлю,
Звучить воно у моїх молитвах.

14.05.2019 р.