Вечiр поета

Любовь Дуля Шевчик
До заходу схилився день,
Наблизилась вечірня  тиша,
Пташок не чути вже пісень ,
Колосся вітер не колише.

Квітки збираються до сну,
Сади затихли у дрімоті,
А я, напевно,  не засну, -
Бо перевагу дам роботі...

Не дім привести до ладу,
І не помити посуд треба,
Візьму перо я та піду
Звершати  труд для слави неба.

Думки лягають на папір ,
Слова складаються у рими,
І лине, Господи, Тобі,
Хвала, із серденька, незрима...
~ДЛВ~