Оригінал:
Опівночі русу косу розплету,
Пригорну тебе на радість чи біду,
Поведу за неозорий небокрай,
Не питай мене: “Навіщо?”, не питай…
Назбираю вранці квітів польових,
Чародійних, різнобарвних, запашних
І красиво у віночок їх вплету,
Чи на радість, любий, а чи на біду
Мальви, рута - м’ята,
Ясно сяють оченята,
Вийду, вийду за межу;
І тебе заворожу.
Не тривожся, не печалься, не журись,
Пригорнись до мене, милий, пригорнись,
Я зігрію, поцілую, обійму,
Я люблю; тебе, ти чуєш, я люблю;
Опівночі русу косу розплету,
Пригорну тебе на радість чи біду,
Поведу за неозорий небокрай,
Не питай мене: “Навіщо?”, не питай…
Мальви, рута - м’ята,
Ясно сяють оченята,
Вийду, вийду за межу;
І тебе заворожу'.
© Христина Давидчак, Українська поезія
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Русу косу ровно в полночь расплету,
Обниму тебя…на радость иль беду,
Уведу за дальний обруч-окоём,
И не спрашивай, зачем – побыть вдвоём…
Соберу цветов я утром полевых,
Чародейных, разноцветных и живых
И красиво их в веночек я вплету,
То ль на радость, милый, то ли на беду.
Мальвы, рута-мята –
Для очей отрада.
Выйду, выйду за межу
И тебя заворожу.
Не тревожься, не печалься наяву,
Прислонись ко мне, любимый, я молю.
Отогрею, поцелую, обовью,
Я люблю тебя, ты слышишь? Я люблю!
Русу косу ровно в полночь расплету,
Обниму тебя…на радость иль беду?
Уведу за дальний обруч-окоём,
И не спрашивай, зачем – побыть вдвоём!
Мальвы, рута-мята –
Для очей отрада.
Выйду, выйду за межу
И тебя приворожу.
Аватар Автора оригинала