Коринтян 13;1-8
Як мовами людськими говорю,
І ангельські мені також під силу,
Любов'ю все ж до ближніх не горю -
Я бубон, мідь , що бряцає не в міру .
Якщо дари пророцтва маю я,
Всі таємниці досконало знаю,
І віра гори зміщує моя -
Але любові все ж таки немаю,
То я ніщо! Хоч все майно роздам,
Чи тіло дам на спалення для Бога,
Та як любові у мені нема -
Нема ніякої користі з того.
Любов, що довготерпить, лиш така
Що лагідна, не заздрить, не гордива,
Не чваниться, та свого не шука,
Поводить себе чемно , не гнівлива.
На зло не проривається вона,
Також неправді зовсім не радіє!
А правдою втішається сповна -
Терпіння має, віру і надію!
Пророцтва змовкнуть, зникне безліч мов,
Знання мине , зруйнуються всі плани,
А та, що покриває все любов,
Ніколи, ні на мить не перестане.
~ДЛВ~