Вот и скверик с фонтаном
В окруженье гранитных лягушек,
И роскошная ива
Полощет в нём ветви свои…
В лёгком платье с воланом
Я, впервые без школьных подружек,
Угловата, ранима,
Ожидаю не бед, а любви…
Осторожно в фонтан
Опущу неуставшие ножки.
В отраженье зелёном
Лицо я своё узнаю…
Взгляд умчу к небесам,
И спрошу у вербы осторожно: –
По каким вдруг законам
Та оплакала долю мою?
Сквозь былого туман
Проступают тревожные сходства.
Грусть бывает красивой,
Но зачем она детским сердцам?
До свиданья, фонтан,
Отозвавшийся чувством сиротства,
И плакучая ива,
Что вторит причёской дождям…
Оригинал: Фонтан. Маргарита Метелецкая
http://www.stihi.ru/2019/05/18/7957
Ось майданчик з фонтаном,
Скам'янілі де кумкають жабки
І розкішна вербичка
Споліскує віти щодня...
Я у платті з воланом,
Дитяча фігурка незграбки...
І попереду ще
За майбутні помилки платня...
Обережно спущу
У фонтан ненатруджені ніжки -
У зеленій водичці
Враз личко своє пізнаю...
І не знаю чому,
Задивившись у дальні доріжки,
Ця плакуча верба
Так оплакує долю мою...
Ой, залишу фонтан!...
Жабкам кину причини каліцтва...
І вкарбується в серці
Недитячий, сполоханий щем,
Цей маленький фонтан,
І найперше душевне сирітство,
І плакуча верба,
Закосичена долі дощем...