Сідає сонечко під вечір,
Тополі сонні, мовчазні,
То є краса, що очі плека,
Що вдень були такі сумні...
Є ще хвилина і яскравість,
Зійде в далекий горизонт,
Прищухне щебет й птича жвавість,
Край відійде в привітний сон...
Легенько плескаю в долоні,
Щоб не злякати мить краси,
На тишу змінюється гомін,
А серденько стучить й стучить...
(Ніка)
Травень 2019
Фото автора