Я запізнилась на тисячу років,
Ви з'явилися, як Прометей,
Я живу, примруживши очі,
Серед недалекоглядних людей.
Що б змінилось за ці години,
Якби вчасно Ви прийшли?
Коли я осягнула дійсність,
Ви спалили усі мости.
Не дослухайтесь
До тих, хто мені не вірить.
Мистецтво -це маска,
За ним - кам'яна броня.
Якби могли ми сховатись за замкові стіни,
Та не дає нам бурхлива людська течія.
Я Вас сприймаю як гру і як втечу,
Ви моє місто спаплюжили словом,
Вам потрібні факти та коди,
Я не віддам їх, бо я не готова.
Є в цьому рондо кілька речень,
Хай не заглушені будуть вони,
Коли на країну падає вечір,
Я програмую Ваші сни.
Ви запізнились на тисячу років,
Ваш героїзм має й темний бік,
Мені ж лишилося кілька кроків,
Щоб пролити світло на всіх.
Ваше ім'я на третій шпальті,
Мов клейнод на холодній землі.
Не їсти, не жити і не бажати,
Допоки ідеали в такій імлі.
А завтра - творити в іншому жанрі
І викривати відверте зло,
Тільки б мати правильну мапу
І вдосталь погодних умов...