Ти зіпсував усі потуги свята –
Спалив до попелу мости,
Розніс на часточки світи.
Тепер кричиш мені із самоти.
Здійснив усе, чого бажав.
Скажи, навіщо ти тоді кричав?
Здійснились всі твої слова крилаті,
Та тільки я шукаю волю в циферблаті.
Щодня рахую мить строкату,
Чекаю, як здійсню свою розплату –
Тихенько знищу всі мости
І перестанеш злість версти.
Не маєш гадки, не маєш співчуття
І біль не в тім, що різне сприйняття,
Печаль у тім, що там де щастя,
У тебе як не біль, то незнання.