Попіл злітає на дитячі обличчя,
Гойдалки сплять, не допоможе міліція.
Під крики сирен до полум'я пекла,
На лихо спішать машини пожежні.
Небо країни схопив чорний дим,
Тікають від полум’я, ті, хто не зміг.
Рідний, хворий? В потилицю свинцю,
Потвори ріжуть бідних як хвору свиню.
Звуки криків, стогін, біль,
В очах стихії компартія - нуль.
В іграшки грались заради грошей,
У лікарнях загинуть мільйони людей
Люди непотріб, таке собі сміття,
Відходи в Прип’ять возить еліта світова.
Під ангарами лайно століттями гниє,
Доля ваша смерть з кривавим будь – чиє.
Покинуте місто: будинки, образи,
Таємницю минулого він збереже ...
Ніч знову, збирає жахливих мутантів,
Звірі голодні зжеруть протестантів.
А тут колись бувало сонце,
Щаслива сім’я зустрічала гостей.
Куди полетіло це світле майбутнє,
Куди подівалися друзі сімей?
Згоріли друзі та сотні сімей,
Через гру партійних мерзот.
Безликі синьйори нарешті догрались,
Тепер місто - привид у вічній моралі.