У Вас очі мисливця.
Пополюймо разом!
Вже не бачу різниці
Між добром і злом.
Слабкі шукають Бога,
сильні - справедливості,
а ми бачимо всі шляхи в їхній мінливості.
Квітка на Вашій плантації,
книжка на Вашій полиці,
Я - щось другорядне,
щось просте і нице.
Падають горілиць будівлі міста,
весна помирає - жорстка і барвиста,
руки мої заклякли від травневих дощів,
прийшла літня спека.
Ловімо її мерщій!
Серед книжок
Розквітають пагонці болю.
Ви пишете мене.
Ви граєте мною.
Як сокіл, якого Ви приручили,
Злітаю до неба, а там -
отруєні стріли.
Всі мої цілі
розписані й зруйновані вщент.
Ви переграли,
забравши один момент.
Вся країна - розкішна темниця.
Тисячі камер для всіх видів амбіцій.
Нескладений іспит,
міжчасся,
параліч думок,
фрустрація волі,
загалом - суцільний амок.
Стан афекту, з якого не вийти живою.
Я вірю в залишки себе,
в тіні над головою,
В янголів пихи,
в дороги до забутих палаців,
в золоті літери,
що не перетворяться на клякси.
На рахунку карми - тисячі добрих справ,
Але з перемогою Пірра
хто б мене привітав?