Лiта i лiто
Знову літо пахне чабрецями,
Відцвіли акація й жасмин,
Пролітає літо за літами,
Ой, які дорослі донька й син!
Вийду з дому – все іде по кругу:
Швидко мчить то осінь, то зима.
І кажу собі: - «Ну що, подруго,
Скоро шістдесят! Чи ж дивина?»
Літо стало і коротке і маленьке,
Наче зсівся платтячка сатин.
Це кульбабці добре, хоч сивенька,
Їй, блаженній, не страшні роки.
День не підганяю і радію,
Кожній квітці, сонечку, птахам!
Як в дитинстві літом є надія,
Хоч недовго почуватися дівчам!
Снова лето пахнет чабрецами,
Отцвели акация, жасмин,
Пролетают годы за годами,
Повзрослели доченька и сын!
Выйду с дома - всё идёт по кругу:
Быстро мчат то осень, то зима.
Говорю себе: "Ну что, подруга,
Скоро шестьдесят, сойти с ума!"
Лето стало круче и короче,
Будто село платья полотно.
Одуванчики седыми стали к ночи,
Им на это в лето - всё равно.
Радуюсь я летним дням погожим,
Солнцу, птицам, все цветы любя.
Есть надежда, словно в детстве, всё же
Девочкой почувствовать себя.