Зліва вставало Сонце з долини,
справа за схилами линуло в ніч,
дні проминали, текли роковини,
місто і доля зходились увіч.
Київ на схилах, Київ в долині,
синії хвилі, жовті лани,
крилами віють клини журавлині
крила - сокири, крила - мости.
Де ми раділи там і журились,
де ми Перуна божились одбуть
там принімали покару і милість,
де похрестили там розіпнуть.
Тут ми зустрілись, тут розлучились,
з часом родитиме і пустоцвіт.
Знову зійдемось, як винайдуть щирість
серіжка берези, каштановий квіт...