***

Вера Деревьянко
а я тікаю з города Прилуки
душу давлять біль і муки

і докори і обіди

радості не наблюдаю
одні болі одні біди

а в Одесі. красота атмосфера вже не та
хвилі
миють мої ніжки
і не скучно ані трішки
море воздух і уют
люди гарні тут живуть
почуваюся щасливо кожен день скрізь бачу диво...
на Деребасівську
гулять хожу
із Светою подругою дружу
і на танці
на зарядку все у мене тут в порядку
лише за дітками скучаю
звоню і плин життя не замічаю
ще їх я бачити бажаю

та це вже розкіш
 життя вважає