Непомітно минає час,
кожен раз впадаючи у темряву.
Коли сумніви сильніші за нас,
боротьба в тобі нескінченна.
Пам'ятаю, хтось ніби сказав.
Підіймайсь при кожному падінні.
Шляхом тернистих доріг,
я знаходжу себе там від нині.
Безкраїх лісів, круч та озер,
де вітер доносить пташинії співи.
Чуєш?Там поміж стежок,
дощем милозвучним ряботить на долині.
І промінь проб'ється теплом у душі,
надія у серці та віра в собі.