КІТ
Бог за мною ганявся, ганявся...
а я - спортсмен...
Не хотілось мені ще до Бога
зовсім нітрохи.
Безповітряний простір позаду -
пустим - пусте.
Бо не винен ні чорту, ні Богу
я геть нічого.
Бог за мною ганявся, ганявся
та й десь пристав.
Тільки я молодий був, й
мені те було - ні до чого.
Далі Бог зрозумів все, махнув
і послав кота.
І той кіт ко'рчить з себе, як я той колись, - крутого...
Кіт мурчить на дивані і спить
цілий день за трьох.
Й цілу ніч кіт до ранку гасає
і десь співає.
Тільки де він буває не знаєм
ні я, ні Бог.
Я не знаю, та Бог його чує
й мені вертає...
Я звичайно не Бог і не кіт
й "житіє-моє",
як у всих - непросте,
І зовсім не таке вже убоге.
Заспівав би з котом серед ночі
про не пусте.
Те, що глибоко десь...та боюсь прогнівити Бога.
Я би вбив би того, хто придумав
котячий корм.
Бо ловити мишей у котів було
завше - крутіше.
Я б ловив би разом їх удвох
зі своїм котом.
Тільки кіт - ще рудий, а я - сивий...
Й розбіглися миші...
Кіт учора додому прийшов
не один, а вдвох.
Приплелася за ним, за рудим,
ще одна рудая.
Я не те щоб зрадів.
Тілько, виджу - коту шле Бог.
Шле моєму коту, то ще мо
І мене згадає...
ВК ХерСон червень 2019