Мне именем твоим рокочет гром,
Являя то виденья, то искусы…
В мой, вечно всем ветрам открытый дом,
Приди, желанный, любящим Иисусом.
Что в стенах четырёх – то лишь мираж!
Я мыслями давно уж на Фаворе –
Твоя рабыня, а быть может паж
Согласья и доверья априори.
Ты еженочно в снах – первейший гость!
Но вдруг твоей любви я не достойна?
С тобой мы чаще вместе, а не врозь –
Так, может, ворожить уже довольно
На то – меня ты любишь или нет?..
Освободи от пут сомнений душу…
Всегда ты в сердце, мыслям шлёшь привет.
Я связям этим верность не нарушу…
Не медли же, любимый, и приди,
Любовью пусть обычною, земною,
В приют моих надежд, моей любви…
Чтобы и ныне, и на век – со мною!
Оригинал: Прийди. Маргарита Метелецкая
http://www.stihi.ru/2019/05/26/5675
Ім'ям Твоїм – або гуркоче грім,
Чи маряться принади та спокуси...
У мій, усім вітрам відкритий дім,
Прийди , коханий, бажаний Ісусе !
У стінах чотирьох – то лиш міраж !
Насправді ж у думках – я на Фаворі -
Твоя рабиня, а чи, може, паж –
У злагоді й довірі априорі.
Щоночі Ти у снах – найліпший гість ! –
Чого ж бо неприкаянно тужити ?
Цей дощик принесе примхливу вість –
То, може, годі мріям ворожити ?
Про те , а чи кохаєш Ти, чи ні ? –
Звільняєш враз від пут змарнілу душу...
Ти завше в серці, в думах - при мені –
Я довіряти серцю , врешті, мушу...
Тож не барись, коханий , і прийди –
Хіба ж то хіть любовію земною ?
В притулок із надій моїх, сюди ,
Щоби і нині, і навік – зі мною !