Дим
Не боли, моє горе, не треба, прошу, не боли,
Смерть має жовтий колір - сухої трави,
Смерть має тіло синюшне, як шкіра утопленика.;
Хто ж тебе викинув з берега, виловив хто ж тебе?
;Хто твої очі виплакав, випалив хто?;
Що за лукавий вигулює біле пальто;
В сутінках, вимитих в сонних травневих дощах?;
Хто ж в тобі, горе, так сильно і страшно кричав?
Біль не буває нічиїм, він гострий, як ніж;
Кажуть: ти горе, а значить, бери його й їж,
Мовчки давися, та так, щоби сльози з очей,
Попроси ще.
Що за нечистий з тобою таке учинив?
Тисячі наслідків з чорних, недобрих причин?
Горе, ти сіяло віру й плекало любов -
труп її вже захолов
В полі твоєму. Там більше ні крові, ні слів -
Вмерло усе, що так довго плекав і хотів,
Вибило градом і громом, спалило вогнем.
Кажуть, нічого, і це промине, промине.
Кажуть, - а щоб їм, - благаю, заткніться уже!
Краще би в тіло та й гострим, як пам’ять, ножем,
Краще би пам’ять, свідомість - у попіл та дим.
Як воно - вмерти, але залишитись живим?
Smoke
Don’t ache, my sorrow, don’t ache, I ask of you,
Death is yellow, the colour of dry grass. New
Steps of death follow a trail of a dead skin.
Who has thrown you out of your watery sin?
Who has captured your blue drowning skin?
Who has cried your eyes out, who has burnt them away?
What’s the story with your coat so white
In clear and shady, slow May nights?
Who has been crying in you, oh weary sadness?
Who has been throwing a voice full of madness?
A pain can’t be no one’s, it’s as sharp as a knife,
They say: you are sadness, and so take it and eat,
Choke on it silently, ask for more, with tears, clean and neat.
What’s eating you?
What kind of a devil has played around with you?
What kind of a reason fell down on you like a bolt from the blue?
Sadness, you have been pouring out faith and caring about your love,
Its corpse is already cold in your field.
There are no words, no blood, that’s enough -
Everything I’ve been cherishing was killed.
It was vanished by waves of fire, cut out by storm and thunder,
They say it’s nothing, and this shall pass, pass.
They say (to hell with them) - I ask them to walk their silent path.
The better the consciousness, the better the memory - they fall into fire and ash.
What is it - to die and stay alive?
(C) Maryna Tchianova, 2019
Adaptive translation of a poem by Iolana Tymochko