Де сонце встає із колиски,
Де ріка невгамонно шумить,
Де чути спів сойки і плиски…
Як цей край у душі не любить?
Де буки шумлять в верховітті,
І смереки стрункі , мов свічки,
Гори любов’ю сповиті…
Як про це не писати книжки?
Де корови пасуться у лузі,
А під дуктою смажать шашлик.
Серце кожного є за цим в тузі,
Хто до цього ще змалечку звик.
Де ватри грибів розляглися,
І ягоди різні ростуть,
До цієї краси придивися…
Про це спогади вічно живуть.
06.06.2019 р.