Світлинка "Забута мелодія" фотохудожника з Полтавщини Костя Бобрищева.
Чи пасуватиме до розмальовки пори, Дай Боже, усих життів: у сiнi весiннiй що наснять митi й осiннi?
Ще й "снити" у котрому значенні: гадати, марити, мріти, фантазувати? Май кожен свій вимір й вибір!
Вже було на порталі, побуде й далі: з посвятою старшим од мене, а молодшим себе; будьмо й шануймо ся?
Вкупі ява та уява, сушать на візерунки, воложать у трунки: а се напої; й миті, й ми ті!
Поки ці слова, читати довгі розуміти короткі, хай кілька випадковому тут перехожому; та най іде собі хутчіш:
само собою, війна війною;
мир зовсім інше: й напрочуд вірше...
що ніч, що день; хоч розібрались?
свого шляху, Бо'Дай, добрались??
Посучаснішало старе: ні дня, ні каїну, ні юді, не рідня; тож, смерть й "братерським" окупантам.
Писана історія фіксує з 24 напади орди-насраті: а скільки їх "модеровано"; где сосед гад — там и рай с ад.
Але доста про них, бо живемо й пишемо своє, для себе та своїх...
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
...іржа укрила золотА: (чи воно у крила?)
та в'їлась до глибин самих:
в теплО, де вгрілися літА:
в нові відмінності старих:
що домудрілись до дітей:
в давно не бачений, світ сей:
й під сонце мружиться дідок:
і не затягнеш в холодок:
а й бабця засвітлівша з ним:
з теж донедавна молодим:
час і сплива, й не нанівець:
душа ж душі трима вінець...
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Вдома у дитинства.. I журавель на місці: при криницi!
...цЯмрина ця темнолиця:
вже не те щоб молодиця:
а як глибше, й задивиться:
там й криниця; і водиця...
...журавель її тримає:
так й стоїть, не одлітає:
ні у вирій, ні зо двору:
ні полежати, в обору!
...на одній стоїть нозі:
в своїй справі при вазі:
на, журавчику, цебра:
повно ж набери добра:
в тім бездонні!!
...й він, в поклоні:
витяга в цебра долоні:
спеці й спразі на догоду:
найсмачнішу в світі воду!!!
...це батьківськеє гніздечко:
далеченько... й недалечко???
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Й ще (якісь "дуалiзми"), кільки вміститься у жменьці часу:
таки життя непевна мить...
не взнать зі слів, чого сягає?
присіло тіло, та скемить...
одна душа зо дна співає?
в ретельно втоптані віки...
в шлях з бездоріжжя: навпаки?
чуже крадуть й своїм зовуть...
в отарах, суть; й торби несуть?
а зверху світло, й щось луна... (луна = лунає)
а колот низом їм луна? (а ся луна "эхо"!)
очей, і тих не підведуть...
мабуть, тому все нижче йдуть?
~ ~ ~
хтось відчує — щось бринить!
а душа — та вже й спішить!!
бо життя — щаслива мить!!!
знать раніш би — і так жить...........
~ ~ ~
загрузли вЕсни у літах:
хоча не гаятись, летіти б;
лиш плідно обважнілі, віти...
й коріння, й крони, — в тих ділах!
чи тлінне тліє, чи горить;
а мимо нього різна мова...
й одна умова, ця примова:
усе живеє — най бринить!!
й таки збувається в жнива,
і з митей тих росте повічно:
та не буденно й пересічно;
й весна, — й зо свят струмить нова.............