Вітаю Тебе синку, рідний, мій...
Мені болить та прикро за минуле...
Тепер Тебе шукаю серед мрій...
Ти вибач, дорогий, за все, що було...
Я зрозуміла лише зараз те...
Що Ти вже був Живий, Жива дитина...
Я ж обрала зручне, просте...
Фігуру, думки інших, замість сина...
Ти вибач, мій рідненький, дорогий...
Що помилилась Я в Своїх бажаннях...
Я все б віддала, щоб Ти був Живий...
Щоб Ти пізнав в Житті Своє Кохання...
Я, Мамо, не в образі на Тебе...
Все розумію і Тебе прощаю...
Тебе Люблю і Вірю в те...
Щасливою що будеш, Я це знаю...
Матусю, подаруй Мені буття...
Коли з’явлюся Я в Твоїй утробі...
І братику, сестричці дай Життя...
Всі будуть вдячні щиро в Нашім роді...
Прийшла зоря і ранок зазирнув...
В кімнату де жила вагітна жінка...
Весь сон перед очима промайнув...
“Люблю Тебе і дякую, Дитинко”...
Долонями торкнувшись живота...
З сльозою, що зі сна на мить застила...
Схвильована і в рішенні чиста...
Вона нарешті чітко зрозуміла...
Життя що подарує, і Любов...
Своїй Дитині, рідненькій кровинці...
Щасливою щоб бути знов і знов...
"Ти, Молодець!" - їй мовив Янгол, гладячі по спинці...