рвучким нарваним
життям міським
відкритість ран
під бинтом вузьким
щодня ув вири
потоків вправ
де кожен щирий
хто вгальмував
розмови зустрічі й sms
час твій свій час
neither more
nor less
вогні на поверхах уночі
притримав подих
тепер кричи
кому про що та нащо казна
міське життя
тир театр уяв
***
de profundis
візерункуватими
з слів витинанками
вхоплені в жалю
чи в захваті від
тих картинок згадає чи хто
що бажав він?
неправда мов трунок
на смак звабить ще й ще допоки
основи не вб`є
приголомшений мозок заснулий
попри й на всі боки
і довго
і довго
плисти з глибини
de profundis
непевно та вперто
невпевнено й смуток
ковтати мов кисень
уявний
реалії певні
світ витончений
давній й дальний
до неба
до неба
до самого синього неба
de profundis