Так дивно відчувати, що бракує слів... -
Раніше вони всі лились рікою.
На перехресті незліченних днів
Я, все ж, не залишилася собою.
Зазнала, ніби, докорінних змін -
Нова модель - лиш назва від старої
Я кулаками била сотні стін,
Щоб далі йти. У пошуках прямої.
Раніше я була така складна -
Як сотні душ затиснутих у тіло.
Та час минув і, ніби, це владнав -
Все прижилось і все перегоріло.
Для чого все це? Так бракує слів,
А дуже хочеться звільнити душу...
І серед сотні-тисячі постів
Я, потай, свій, один створити мушу.
Я повертаюсь... Вся моя печаль,
Всі труднощі і біль вже на папері,
І я пишу про "сотні починань",
І забуваю про високі скелі!
09.03.2018